1. Мов досьвітня зоря, минеться царство Ізраїля! - Коли ж Ізраїль був ще малолїтком, я полюбив його, і з Египту покликав його - сина мого.
2. Та їх кликали, а вони одвертались від мене: приносили жертву Баалам і кадили перед ідолами.
3. Я самий вчив Ефраїма ходити, носив його на руках моїх, та вони на тім не розумілись, що я гоїв їх рани.
4. Поворозами людяними, поворозами любови, притягав я їх до себе; здоймив ярмо з шиї в них, запопадливо піддавав їм поживу.
5. Тепер він не вернеться в Египет, але Ассур царем його буде, за те, що не хотїли навернутись.
6. І впаде меч на міста їх, потре засови їх і пожере їх за їх задуми.
7. Народ мій здеревів у відпадї од мене, й хоч йому про високе говорять, він не підносить у гору свого духа.