3. А Товія Аммонїй, що стояв коло його, відказав: Нехай собі будують; прийде лисиця й повалить їх камяний мур.
4. Почуй, Боже наш, як із нас глузують, і поверни їх глум на їх голову і віддай їх на глум в землї полону,
5. І не покрий беззаконностї їх, і нехай не зникне гріх їх перед лицем твоїм, за те, що вони засмутили будуючих!
6. Ми одначе будували мур, і виведений був увесь мур до половини; та й у народу не остигала щирість до роботи.
7. Як почув Санаваллат і Товія, і Араби, й Аммонїї, й Азотїї, що мури Ерусалимські відновляються та що виломи зачиняються, то взяла їх досада.
8. І змовились усї пійти разом війною на Ерусалим і збурити його.
9. А ми молились Богові нашому, й ставили проти їх сторожу день і ніч задля оборони.
10. Та Юдеї сказали: Послабшала сила у двигарів, а піску (й вапна) багато; ми не промагаємо будувати муру.