4. Нї, тодї кожне буде седїти у себе під виноградиною й під фиґовиною й не буде нїкого лякатись; бо Господь сил небесних вирік се устами своїми.
5. Нехай инші народи ходять, кожний в імя свого бога, а ми ходити мемо в імя Господа, Бога нашого, по віки віків.
6. Тодї позбіраю я, говорить Господь, кульгавих і прогнаних позбіраю, й тих, на кого допустив був лихо.
7. І вчиню кульгавих багатими в потомність, а порозкиданих далеко - великим народом, і сам Господь царювати ме в них на Сион-горі по всї вічні часи.
8. А ти, башто стада, ти горбе дочки Сионової, до тебе прийде давна власть, вернеться царство до дочки Ерусалимської.
9. Чого ж так у голос тепер голосиш? Може того, що в тебе не стало царя? або - що нема в тебе порадника, що тебе аж болї схопили, мов ту породїлю?
10. О, страдай ще, звивайся від болю, дочко Сионова, мов породїля, бо поки що покинути город свій мусиш і в чистому полї стояти, аж зайдеш у Вавилон. Та звідти будеш вирятувана; тебе викупить Господь із рук ворогів твоїх.