3. Ти ж, як подаєш милостиню, то нехай лїва рука твоя не знає, що робить права:
4. щоб твоя милостиня була потайна; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.
5. І коли молиш ся, не будь таким, як лицеміри; бо вони люблять молитись, стоячи в школах та по росхідних улицях, щоб їх бачили люде. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі.
6. Ти ж, коли молиш ся, увійди в хатину твою та, зачинивши двері, помолись Отцю твоєму потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.
7. Як же молитесь, то не говоріть багато, як погане: бо вони думають, що за довгі молитви будуть вислухані.
8. Не приподоблюйте ся ж до них; бо Отець ваш знає, чого вам треба, перш нїж просите в Него.
9. Тим же то молїться ось як: Отче наш, що на небі! Нехай святить ся імя твоє.
10. Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землї.
11. Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї.
12. І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим.
13. І не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого. Бо твоє єсть царство й сила, й слава по віки. Амінь.
14. Бо коли прощати мете людям провини їх, то й Отець ваш небесний прощати ме вам.
15. Як же не прощати мете людям провин їх, то й Отець ваш небесний не прощати буде провин ваших.
16. Коли ж постите, нехай не буде в вас, як у лицемірів, сумного виду: зміняють бо лиця свої, щоб здаватись людям постниками. Істинно глаголю вам: Що мають вони нагороду собі.