22. Я ж вам глаголю: Хто сердить ся на брата свого без причини, на того буде суд; а хто скаже на брата свого: Рака, на того буде громадський суд; хто ж скаже: дурню, на того буде огонь пекольний.
23. Тим, коли принесеш дар свій до жертівнї, й згадаєш там, що твій брат має що проти тебе;
24. зостав свій дар перед жертівнею, і йди геть, помирись перш із братом твоїм, а тодї прийди й подай дар твій.
25. Мирись із твоїм противником хутко, доки ти ще в дорозї з ним, щоб не віддав тебе противник суддї, а суддя не віддав тебе осавулї (слузї), і не вкинуто тебе в темницю.
26. Істино глаголю тобі: Не вийдеш звідтіля, доки не віддаси й останнього шеляга.
27. Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не чини перелюбу.
28. Я ж вам глаголю: Хто спогляне на жінку жадібним оком, той уже вчинив перелюб із нею в серцї своїм.
29. Коли ж око твоє праве блазнить тебе, вирви його, й кинь од себе; бо більша користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло вкинуто в пекло.
30. І коли права рука твоя блазнить тебе, відотни її, й кинь од себе; більша бо користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло твоє вкинуто в пекло.
31. Сказано ж: Що хто розводить ся з жінкою своєю, нехай дасть їй розвідний лист.
32. Я ж вам глаголю: Що хто розведеть ся з жінкою своєю, хиба що за перелюб, доводить її до перелюбу; й хто оженить ся з розвідкою, чинить перелюб.
33. Знов чували, що сказано старосьвіцьким: Не кленись криво, а сповняй перед Господом обітницї твої.
34. Я ж вам глаголю: Не клянїть ся зовсїм: нї небом, бо воно престол Божий;