41. Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:
42. Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;
43. Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його; казав бо: Я Син Божий.
44. Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.
45. Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.
46. Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій, Боже мій, чом мене покинув єси?
47. Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.
48. І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.
49. Останнї ж казали: Нехай; побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.
50. Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.
51. І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;
52. і гроби порозкривались; і многі тїла сьвятих усопших повставали,
53. і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.
54. Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справдї, Божий Син був сей.
55. Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.