11. Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.
12. А, як винуватили Його архиєреї та старші, не відказував нїчого.
13. Тодї каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?
14. І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.
15. На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотїли.
16. Мали ж тодї знаного вязника, на прізвище Вараву.
17. Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?
18. Знав бо, що через зависть видали Його.
19. Як же сидїв він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через Него.
20. Архиєреї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.
21. Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.
22. Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на прізвище Христом? Кажуть йому всї: Нехай буде розпятий.
23. Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде розпятий.
24. Бачивши ж Пилат, що нїчого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.
25. І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на дїти наші.
26. Тодї відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.