5. Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом.
6. Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого,
7. приступила до Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом.
8. Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата?
9. Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим.
10. Зрозумівши ж Ісус, рече до них: Що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї.
11. Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте.
12. Зливши бо вона миро се на тїло моє, на погребеннє моє зробила.
13. Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
14. Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиєреїв,