21. І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене.
22. І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи?
23. Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене.
24. Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
25. Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.
26. Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє.
27. І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї;
28. се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся на оставленнє гріхів.
29. Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого.
30. І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.
31. Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитесь мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся вівцї стада.
32. По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею.
33. Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь.
34. Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене.
35. Каже Йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всї ученики казали.
36. Тодї приходить з ними Ісус на врочище Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам.
37. І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу.