6. а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
7. Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
8. Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
9. Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
10. І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
11. Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;
12. і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.
13. Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
14. Багато бо званих, мало ж вибраних.
15. Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
16. І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
17. Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?