9. Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.
10. І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:
11. Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.
12. Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?
13. Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.
14. Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
15. Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
16. Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
17. Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
18. а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
19. Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
20. Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
21. Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
22. Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.
23. Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.