23. Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
24. Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
25. Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.
26. Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
27. А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
28. Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.
29. І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там.
30. І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,
31. так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.
32. Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї.
33. І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу?
34. І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.
35. І звелїв народові посїдати на землї.
36. І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.
37. І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.
38. А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей.
39. І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границї Магдалські.