14. Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
15. Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
16. Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
17. Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
18. а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
19. Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
20. Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
21. Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
22. Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.
23. Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
24. Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
25. Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.
26. Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
27. А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
28. Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.