1. Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря.
2. І зібралось до Него багато народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї.
3. І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти;
4. і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетїло птаство, та й повизбирувало його.
5. Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї;
6. як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло.
7. А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його.
8. Инше ж упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
9. Хто має уші слухати, нехай слухає.
10. І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями?
11. Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.
12. Хто бо має, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не має, в того візьметь ся й те, що має.
13. Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють.
14. І справджуєть ся на них пророцтво Ісаїї, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.
15. Затвердїло бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инколи не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.
16. Ваші ж очі блаженні, бо бачять, і уші ваші, бо чують.
17. Істино бо глаголю вам: Що многі пророки й праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.