20. приломаної тростини не доломить, і льону димуючого не потушить, доки не доведе суду до подуги;
21. і на ймя його вповати муть погане.
22. Приведено тодї до Него біснуватого, слїпого й нїмого; і сцїлив його, так що слїпий і нїмий розмовляв і бачив.
23. І здивувавсь увесь народ, і казали: Чи сей не син Давидів?
24. Почувши ж се Фарисеї, казали: Не інакше виганяє сей біси, як Вельзевулом, князем бісовським.
25. Знав же Ісус думки їх, і рече до них: Всяке царство, що подїлить ся у собі, спустїє; і всякий город і господа, що подїлить ся у собі, не встоїть.
26. І коли сатана сатану виганяє, то роздїлив ся сам у собі; як же стояти ме царство його?
27. І коли я виганяю біси Вельзевулом, то ким виганяють їх сини ваші? Тим вони будуть вашими суддями.
28. Коли ж я виганяю біси Духом Божим, то вже приспіло до вас царство Боже.
29. Або, як може хто увійти в господу сильного, та пожакувати надоби його, хиба що звяже перше сильного, й тодї пожакує господу його?
30. Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, той розсипає.