11. Він же рече до них: Де між вами чоловік, що має одну вівцю, і коли впаде вона субітнього дня в яму, він не візьме, та й не витягне її?
12. Як же більше луччий чоловік од вівцї? Тим годить ся чинити добро і в суботу.
13. Рече тодї до чоловіка: Простягни руку твою. І простяг, і стала вона здорова, як і друга.
14. Фарисеї ж, вийшовши, радили раду проти Него, як погубити Його.
15. Та довідавшись про се Ісус, вийшов ізвідтіля; і пійшло слїдом за Ним багато народу, і сцїлив він усїх,
16. та й наказав їм, щоб не виявляли Його:
17. щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи:
18. Се слуга мій, що я вибрав; любий мій, що вподобала Його душа моя; положу духа мого на Него, й вістити ме поганам суд;
19. не змагати меть ся, і не кричати ме, й голосу його нїхто не чути ме по улицях;
20. приломаної тростини не доломить, і льону димуючого не потушить, доки не доведе суду до подуги;
21. і на ймя його вповати муть погане.
22. Приведено тодї до Него біснуватого, слїпого й нїмого; і сцїлив його, так що слїпий і нїмий розмовляв і бачив.
23. І здивувавсь увесь народ, і казали: Чи сей не син Давидів?
24. Почувши ж се Фарисеї, казали: Не інакше виганяє сей біси, як Вельзевулом, князем бісовським.
25. Знав же Ісус думки їх, і рече до них: Всяке царство, що подїлить ся у собі, спустїє; і всякий город і господа, що подїлить ся у собі, не встоїть.
26. І коли сатана сатану виганяє, то роздїлив ся сам у собі; як же стояти ме царство його?
27. І коли я виганяю біси Вельзевулом, то ким виганяють їх сини ваші? Тим вони будуть вашими суддями.