6. Не знав бо, що казати: були бо полякані.
7. І постала хмара отїняюча їх, і вийшов голос із хмари, глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте.
8. І зараз озирнувшись, уже нїкого не бачили, тільки Ісуса одного з собою.
9. Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нїкому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне.
10. І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути.
11. І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше?
12. Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений.
13. Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотїли, як писано про него.
14. І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними.
15. І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його.
16. І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними?
17. І озвавшись один з народу, каже: Учителю, привів я сина мого до тебе, що має духа нїмого.
18. І як схопить його, то рве його, й пінить ся він, і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли.
19. Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведїть його до мене.
20. І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись.
21. І спитав батька його: З якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку.
22. І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами.
23. Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.