16. І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними?
17. І озвавшись один з народу, каже: Учителю, привів я сина мого до тебе, що має духа нїмого.
18. І як схопить його, то рве його, й пінить ся він, і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли.
19. Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведїть його до мене.
20. І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись.
21. І спитав батька його: З якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку.
22. І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами.
23. Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.
24. І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству.
25. Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повелїваю, вийди з него й більш не входь в него.
26. І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер.
27. Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав.
28. І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окроме: Чому ми не змогли вигнати його.
29. І рече їм: Се кодло нїчим не може вийти, тільки молитвою та постом.
30. І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею; і не хотїв, щоб хто знав.