44. А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.
45. І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.
46. І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.
47. І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землї.
48. І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотїв минути їх.
49. Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:
50. всї бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
51. І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.
52. Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх заслїплене.
53. І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.
54. І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,
55. кинулись по всїй тій околицї, та й почали приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.
56. І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.