18. Сказав бо Йоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.
19. Іродияда ж лютувала на него, й хотїла його вбити, та не могла.
20. Ірод бо боявсь Йоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.
21. Як же настав день нагідний, коли Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,
22. і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й тим, що сидїли з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.
23. І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хоч би й половину царства мого.
24. Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.
25. І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб менї дав зараз на блюдї голову Йоана Хрестителя.
26. І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сидїли, не хотїв їй відмовити.
27. І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темницї.
28. І принїс голову його на блюдї, і дав її дївицї, а дївиця дала її матері своїй.
29. І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тїло його, та й положили його в гробі.
30. І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.
31. І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть нїколи було їм їсти.
32. І поплили в пусте місце човном, окроме.