20. А на землю добру посїяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
21. І рече до них: Чи на те приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
22. Нема бо нїчого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
23. Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
24. І рече їм: Вважайте, що чуєте: Якою мірою міряєте, відміряєть ся вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
25. Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
26. І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
27. та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як - він не знає.
28. Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
29. Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
30. І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?
31. Воно мов зерно горчицї, що, як сїєш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на землї;