18. та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфеєвого, та Тадея, та Симона Хананця,
19. та Юду Іскариоцького, що зрадив Його.
20. Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти.
21. І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі.
22. А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.
23. І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?
24. І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.
25. І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.
26. І коли сатана устав проти себе, й роздїлив ся, не може стояти, а конець йому.
27. Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить.
28. Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;