7. Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходїмо вбємо його, то й наше буде наслїдство.
8. І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника.
9. Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим.
10. Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?
11. Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших.
12. І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли.
13. І посилають до Него деяких Фарисеїв та Іродиян, щоб Його піймати словом.
14. Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що праведний єси, й не дбаєш нї про кого, бо не дивиш ся на лице людей, а на путь Божий правдою наставляєш. Годить ся данину кесареві давати, чи нї? Давати нам, чи не давати?
15. Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: Що мене спокушуєте? Принесїть менї денария, щоб я бачив.
16. Вони ж принесли. І рече їм: Чиє обличчє се й надпис? Вони ж сказали Йому: Кесареве.
17. І озвавшись Ісус, рече їм: Оддайте кесареве кесареві, а Боже Богові. І дивувались Йому.
18. І приходять Садукеї до Него, що кажуть: нема воскресення, та й питали Його, говорячи: