19. І, як вечір настав, вийшов Він осторонь із города.
20. А вранцї, мимо йдучи, побачили смоківницю всохлу від коріння.
21. І споглянувши Петр, рече Йому: Учителю, дивись, смоківниця, що прокляв єси, всохла.
22. І озвавшись Ісус, рече їм: Майте віру Божу.
23. Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серцї своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже.
24. Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам.
25. І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші.
26. Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших.
27. І приходять знов у Єрусалим; і, як по церкві ходив Він, приступають до Него архиєреї, та письменники, та старші,
28. і кажуть Йому: Якою властю Ти се робиш? і хто Тобі власть таку дав, щоб се робити?
29. Ісус же, озвавшись, рече їм: Спитаю вас і я про одну річ; відкажіть менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.
30. Хрещеннє Йоанове чи з неба було, чи від людей? Відкажіть менї.
31. І міркували між собою, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже: Чом же не поняли віри йому?
32. Коли ж скажемо: Від людей, то боялись людей: всї бо мали Йоана, що він справдї пророк був.
33. І, озвавшись, кажуть Ісусові: Не знаємо. Ісус, озвавшись, рече їм: То й я не кажу вам, якою властю се роблю.