7. Тим покине чоловік батька свого й матїр, і пригорнеть ся до жінки своєї,
8. і будуть удвох тїло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тїло.
9. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.
10. А в господї знов ученики Його про се питали Його.
11. І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею.
12. І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб.
13. І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили.
14. Побачивши ж Ісус, прогнївив ся, і рече їм: Дайте дїтям приходити до мене, й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
15. Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него.
16. І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх.
17. І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і впавши перед Ним на колїна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічнє наслїдувати?
18. Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Нїхто не благий, тільки один, Бог.
19. Заповідї знаєш: Не роби перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Не обижай, Поважай батька твого й матїр.
20. Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого.
21. Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест.
22. Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі.
23. І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти!
24. Ученики ж вжахнулись од словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Дїти, як тяжко вповаючим на багацтва в царство Боже ввійти!
25. Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.