46. Постала ж думка між ними, хто був би більший з них.
47. Ісус же, знаючи думку серця їх, узявши дитину, поставив її біля себе,
48. і рече їм: Хто прийме сю дитину в імя моє, мене приймає; а хто мене прийме, приймає пославшого мене: хто бо найменший між усїма вами, той буде великий.
49. І озвавшись Йоан, каже: Наставниче, ми бачили одного, що в імя Твоє виганяв біси, й заборонили йому; бо не ходить услїд з нами.
50. І рече до него Ісус: Не боронїть, хто бо не проти нас, той з нами.
51. І сталось, як сповнились днї взяття Його (вгору), утвердив лице своє йти в Єрусалим,
52. і післав посланцї перед лицем своїм; і пійшовши вони, увійшли в село Самарянське, щоб приготовити Йому.
53. І не прийнято Його, бо лице Його було грядуще в Єрусалим.
54. Бачивши ж ученики Його Яков та Йоан, казали: Господи, хочеш, скажемо, щоб огонь зійшов з неба та й пожер їх, як Ілия зробив?
55. Він же обернувшись докорив їм, і рече: Не знаєте, якого ви духа.
56. Син бо чоловічий не прийшов душі людські погубляти, а спасати. І пійшли в инше село.
57. Стало ся ж, як ійшли вони, сказав у дорозї хтось до Него: Пійду слїдом за Тобою, куди б нї пійшов, Господи.
58. І рече йому Ісус: Лисицї нори мають, і птицї небесні гнїзда; Син же чоловічий не має, де голови прихилити.
59. Рече ж до другого: Йди слїдом за мною. Він же каже: Господи, дозволь менї пійти перш поховати батька мого.