40. І благав я учеників Твоїх, щоб вигнали його, й не здолїли.
41. І озвавшись Ісус, рече: О кодло невірне та розвратне! доки буду з вами й терпіти му вас? Приведи сюди сина твого.
42. Ще ж ійшов він, а біс ударив ним, та й затряс. Погрозив же Ісус духові нечистому, і оздоровив хлопця, і оддав його батькові його.
43. З'умляли ся ж усї величчєм Божим. Як же всї дивувались усїм, що зробив Ісус, рече Він до учеників своїх:
44. Повкладуйте в уші ваші слова сї: Син бо чоловічий має бути виданим у руки чоловічі.
45. Вони ж не зрозуміли слова сього, й було воно закрите від них, щоб не постерегли його; а бояли ся питати Його про слово се.
46. Постала ж думка між ними, хто був би більший з них.
47. Ісус же, знаючи думку серця їх, узявши дитину, поставив її біля себе,
48. і рече їм: Хто прийме сю дитину в імя моє, мене приймає; а хто мене прийме, приймає пославшого мене: хто бо найменший між усїма вами, той буде великий.
49. І озвавшись Йоан, каже: Наставниче, ми бачили одного, що в імя Твоє виганяв біси, й заборонили йому; бо не ходить услїд з нами.
50. І рече до него Ісус: Не боронїть, хто бо не проти нас, той з нами.
51. І сталось, як сповнились днї взяття Його (вгору), утвердив лице своє йти в Єрусалим,
52. і післав посланцї перед лицем своїм; і пійшовши вони, увійшли в село Самарянське, щоб приготовити Йому.
53. І не прийнято Його, бо лице Його було грядуще в Єрусалим.
54. Бачивши ж ученики Його Яков та Йоан, казали: Господи, хочеш, скажемо, щоб огонь зійшов з неба та й пожер їх, як Ілия зробив?