47. Бачивши ж жінка, що не втаїть ся, трясучись приступила й, припавши перед Ним, з якої причини приторкнулась до Него, сповістила Його перед усїм народом, і як одужала зараз.
48. Він же рече їй: Бодрись, дочко: віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.
49. Ще Він промовляв, приходить один від шкільного старшини, кажучи Йому: Вмерла дочка твоя; не труди учителя.
50. Ісус же, почувши, озвав ся до него, глаголючи: Не бій ся; тільки віруй, то й спасеть ся.
51. Увійшовши ж у господу, не пустив увійти нїкого, тільки Петра, та Якова, та Йоана, та батька дитини й матїр.
52. Плакали ж усї й голосили по нїй; Він же рече: Не плачте; не вмерла, а спить.
53. І сьміялись вони з Него, знаючи, що вмерла.
54. Він же, випровадивши надвір усїх, і взявши за руку її, покликнув, глаголючи: Дївчинко, встань.
55. І вернув ся дух її, і встала зараз; і звелїв їй дати їсти.
56. І дивувались родителї її; Він же заповів їм нїкому не казати, що сталось.