42. Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме?
43. Озвав ся ж Симон і каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси.
44. І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, - води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла.
45. Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цїлувати ноги мої.
46. Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої.
47. Тим глаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить.
48. Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої.
49. І почали ті, що вкупі сидїли, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?
50. Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.