Лука 7:1-12 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

1. Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум.

2. В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий.

3. Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його.

4. Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се:

5. любить бо нарід наш, і школу він збудував нам.

6. Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов;

7. тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій.

8. Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить.

9. Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлї, такої віри не знайшов я.

10. І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим.

11. І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наін, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу.

12. Як же наближив ся до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею.

Лука 7