31. І, як хочете, щоб чинили вам люде, так і ви чинїть їм.
32. І коли любите тих, хто любить вас, яка вам дяка? бо й грішники тих, хто їх любить, люблять.
33. І коли добро робите тим, хто добро робить вам, яка вам дяка? бо й грішники те саме чинять.
34. І коли позичаєте тим, від кого маєте надїю одержати, яка вам дяка? бо й грішники грішникам позичають, щоб одержати стільки ж.
35. Нї, любіть ворогів ваших, і добро робіть, і позичайте, нїчого від них не сподїваючись; а буде нагорода ваша велика, й будете синами Вишнього; бо Він благий до невдячних і лихих.
36. Будьте ж оце милосерні, як і Отець ваш милосерден.
37. І не судїть, то й не будете суджені; не осуджуйте, то й не будете осуджені; прощайте, то й буде вам прощено.
38. Давайте, то й вам буде дано; міру добру, наталовану, й струснуту, й надто пересипану давати муть вам на лоно ваше. Такою бо мірою, якою міряєте, відміряєть ся вам.
39. Сказав же приповість їм: Чи може слїпий слїпого водити? хиба обидва в яму не впадуть?
40. Нема ученика над учителя свого; звершений же - буде кожен, як учитель його.
41. Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, полїна ж у своєму оцї не чуєш?
42. І як можеш казати братові твоєму: Брате, дай вийму порошину, що в оцї твоїм, сам в оцї своїм полїна не бачивши? Лицеміре, викинь перше ломаку з ока твого, а тодї бачити меш вийняти порошину з ока брата твого.
43. Нема бо дерева доброго, що родить овощ пустий; анї дерева пустого, що родить овощ добрий.
44. Кожне бо дерево по свому овощу пізнаєть ся; не збирають бо з тернини смокви, анї збирають з ожини винограду.
45. Добрий чоловік з доброго скарбу серця свого виносить добре; а лихий чоловік з лихого скарбу серця свого виносить лихе: бо з переповнї серця промовляють уста його.
46. На що ж мене звете Господи, Господи, й не робите, що я глаголю?
47. Всякий, хто приходить до мене, й слухає слова мої, та й чинить їх, покажу вам, кому він подобен: