17. І сталось одного дня, що Він учив, і сидїли Фарисеї та учителї закону, що поприходили з усїх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх.
18. І ось мужі принесли на постелї чоловіка, що був розслаблений, і шукали, як би внести його та положити перед Ним.
19. І, не знайшовши, як би внести його кріз натовп, вилїзли на хату, й кріз черепяну стелю спустили його з постїллю в середину перед Ісуса.
20. І, бачивши віру їх, рече йому: Чоловіче, оставляють ся тобі гріхи твої.
21. І почали міркувати письменники та Фарисеї, кажучи: Хто сей, що говорить хулу? Хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?
22. Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших?
23. Що легше? сказати: Оставляють ся тобі гріхи твої; або сказати: Встань та й ходи?
24. От же, щоб знали ви, що власть має Син чоловічий на землї оставляти гріхи, (рече розслабленому:) Тобі глаголю: Устань, і, взявши постїль твою, йди до дому твого.
25. І зараз уставши перед ними й узявши на чому лежав, пійшов до дому свого, прославляючи Бога.
26. І острах обняв усїх, і прославляли Бога, й сповнили ся страхом, кажучи: Що бачили предивне сьогоднї.
27. А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митницї, і рече йому: Йди слїдом за мною.
28. І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним.
29. І справив гостину велику Левій Йому у господї своїй, і було там багато митників і инших, що сидїли з ними.