25. І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
26. Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
27. І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.
28. І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.
29. Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
30. І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.
31. Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
32. І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
33. І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,
34. як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.
35. І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
36. Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
37. Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
38. І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
39. Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
40. І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.