Лука 23:22-31 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

22. Він же втретє каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.

23. Вони ж намагали голосом великим, просячи, Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.

24. Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх.

25. Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.

26. І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.

27. Ійшло ж слїдом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.

28. І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших.

29. Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.

30. Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас.

31. Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?

Лука 23