12. Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня: жили бо перше, ворогуючи між собою.
13. Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,
14. каже до них: Привели ви менї чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, нїякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;
15. та й нї Ірод; посилав бо Його до него, й ось нїчого достойного смерти не знайдено в Ньому.
16. То, покаравши, відпущу Його.
17. (Треба ж йому було відпускати їм що-сьвята одного.)
18. Закричали ж вони всї разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам Вараву,
19. котрого, за якусь бучу, що сталась у городї, і за убийство, вкинуто в темницю.
20. Знов же Пилат покликнув, хотївши відпустити Ісуса.
21. Вони ж кричали: Розпни, розпни Його!
22. Він же втретє каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.
23. Вони ж намагали голосом великим, просячи, Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.
24. Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх.
25. Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.
26. І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.
27. Ійшло ж слїдом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.
28. І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших.