50. І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
51. І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
52. Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
53. Як що-дня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
54. Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.
55. Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
56. Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
57. Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
58. А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
59. І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він.
60. Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
61. І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
62. І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.
63. А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи.
64. І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
65. І иншого багато, хуливши, казали на Него.
66. А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи:
67. Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри;