40. Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
41. А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,
42. глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
43. Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
44. І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
45. І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
46. і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
47. Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.
48. Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
49. Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
50. І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
51. І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
52. Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
53. Як що-дня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
54. Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.
55. Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
56. Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.