Лука 22:38-48 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

38. Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.

39. І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.

40. Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.

41. А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,

42. глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.

43. Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.

44. І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.

45. І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,

46. і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.

47. Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.

48. Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?

Лука 22