33. Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
34. Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
35. І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
36. Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
37. Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
38. Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.
39. І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
40. Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
41. А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,
42. глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
43. Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
44. І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
45. І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
46. і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
47. Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.
48. Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?