4. Хрещеннє Йоанове з неба було, чи від людей?
5. Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?
6. Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.
7. І відказали, що не знають, звідкіля.
8. А Ісус їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.
9. Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час.
10. І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї.
11. І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї.
12. І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.
13. Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.
14. Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє.
15. І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?
16. Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!
17. Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?