20. І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій.
21. І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш.
22. Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?
23. Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте?
24. Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве.
25. Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.
26. І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.
27. Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його,
28. говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.
29. Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний.
30. І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний.
31. І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали.
32. Опісля ж усїх умерла й жінка.
33. Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку.
34. І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:
35. которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:
36. бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.
37. А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.
38. Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть.
39. Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.