40. І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
41. І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
42. глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
43. Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
44. І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.