Лука 17:2-13 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

2. Лучче б йому було, коли б жорно млинове почеплено на шию йому, та й укинуто в море, нїж щоб зблазнив одного з малих сих.

3. Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому, й коли покаєть ся, прости йому.

4. І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому.

5. І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри.

6. Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б шовковинї оцїй: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас.

7. Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти?

8. А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти?

9. Чи дякує тому слузї, що зробив, що звелено йому?

10. Так і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: Що слуги ми нїкчемні; бо, що повинні зробити, зробили.

11. І сталось, як ійшов Він у Єрусалим, і проходив серединою Самариї та Галилеї,

12. і, як увійшов ув одно село, зустріло Його десять прокажених чоловіків, що стояли оддалеки.

13. І піднесли вони голос, кажучи: Ісусе, наставниче, помилуй нас.

Лука 17