2. І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай менї перелїк з твого приставництва, бо не можна вже тобі бути приставником.
3. Каже ж у собі приставник: Що менї робити, що пан мій бере приставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь.
4. Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставництва, прийняли мене в господи свої.
5. І покликавши кожного з довжників пана свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму?
6. Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять.
7. Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшеницї. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять.
8. І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріщі над синів сьвітла в родї своїм.
9. І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї.
10. Вірний у найменшому, і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний.
11. Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить?
12. І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть?
13. Жаден слуга не може двом панам служити: або одного ненавидїти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї.
14. Чули ж се все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, та й насьміхались із Него.
15. І рече їм: Ви оправдуєте себе перед людьми, Бог же знає серця ваші, бо що в людей високе, те огида перед Богом.