3. Сказав же до них приповість сю, глаголючи:
4. Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її?
5. А знайшовши, положить на плечі собі, радїючи.
6. І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену.
7. Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше нїж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.
8. Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде?
9. А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила.
10. Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся.
11. Рече ж: Один чоловік мав два сини,
12. і сказав молодший з них батькові: Отче, дай менї частину маєтку, що впадає менї. І роздїлив їм прожиток.
13. І не по многих днях, зібравши все молодший син, від'їхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно.
14. Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землї тій; і почав він терпіти недостаток.
15. І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свинї.
16. І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й нїхто не давав йому.