20. А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.
21. І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнївившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.
22. І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще є місце.
23. І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та й силуй увійти, щоб повна була господа моя.
24. Глаголю бо вам, що нїхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.
25. Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:
26. Коли хто приходить до мене, й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й дїти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.
27. І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.
28. Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?
29. щоб часом, як положить він основину, та не спроможеть ся скінчити, всї, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:
30. Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.
31. Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.
32. Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.
33. Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути.
34. Добро сіль; коли ж сіль звітріє, то чим приправити?