8. Він же, озвавшись, каже йому: Господи, зостав її і на се лїто, поки прокопаю круг неї та обложу гноєм;
9. чей зродить овощ; коли ж нї, тодї зрубаєш її.
10. Навчав же в одній школї по суботам.
11. І ось була жінка, маючи духа недуги вісїмнайцять років, і була згорблена, й не могла зовсїм випростатись.
12. Побачивши ж її Ісус, покликав, і рече їй: Жінко, одзволилась єси від недуги твоєї.
13. І положив на неї руки, й зараз стала права, й прославляла Бога.
14. Озвав ся ж шкільний старшина, досадуючи, що в суботу сцїлив Ісус, і каже народові: Є шість днїв, в котрі годить ся робити; оттодї ж приходьте, та й сцїляйтесь, а не субітнього дня.
15. Відказав тодї йому Господь, і рече: Лицеміри, хиба не кожен з вас у суботу одвязує вола свого або осла від ясел, та веде поїти?
16. Сю ж дочку Авраамову, що вязав сатана, бач, вісїмнайцять років, чи не годилось одзволити од вязила сього в день субітнїй?
17. І, як се промовив, засоромились усї противники Його, а всї люде радувались усїм славним, що сталось від Него?
18. Рече ж: Кому подобне царство Боже? й кому уподоблю його?
19. Подобне воно зерну горчицї, що взявши чоловік, кинув у город свій, і виросло воно, й стало дерево велике; й птаство небесне кублилось між гіллєм його.
20. І знов рече: Кому уподоблю царство Боже?
21. Подобне воно квасу, що взявши жінка, розчинила у трох мірках борошна, поки вкисне все.
22. І проходив через городи й села, навчаючи й верстаючи дорогу до Єрусалиму.