12. Побачивши ж її Ісус, покликав, і рече їй: Жінко, одзволилась єси від недуги твоєї.
13. І положив на неї руки, й зараз стала права, й прославляла Бога.
14. Озвав ся ж шкільний старшина, досадуючи, що в суботу сцїлив Ісус, і каже народові: Є шість днїв, в котрі годить ся робити; оттодї ж приходьте, та й сцїляйтесь, а не субітнього дня.
15. Відказав тодї йому Господь, і рече: Лицеміри, хиба не кожен з вас у суботу одвязує вола свого або осла від ясел, та веде поїти?
16. Сю ж дочку Авраамову, що вязав сатана, бач, вісїмнайцять років, чи не годилось одзволити од вязила сього в день субітнїй?
17. І, як се промовив, засоромились усї противники Його, а всї люде радувались усїм славним, що сталось від Него?
18. Рече ж: Кому подобне царство Боже? й кому уподоблю його?
19. Подобне воно зерну горчицї, що взявши чоловік, кинув у город свій, і виросло воно, й стало дерево велике; й птаство небесне кублилось між гіллєм його.
20. І знов рече: Кому уподоблю царство Боже?
21. Подобне воно квасу, що взявши жінка, розчинила у трох мірках борошна, поки вкисне все.
22. І проходив через городи й села, навчаючи й верстаючи дорогу до Єрусалиму.
23. Каже ж один Йому: Господи, чи тих мало, що спасають ся? Він же рече до них:
24. Силкуйтесь увійти тїсними ворітьми; бо многі, глаголю вам, шукати муть увійти, та й не здолїють.
25. І, як устане господар та зачинить двері, а ви зачнете, стоячи знадвору, стукати в двері, говорячи: Господи, Господи, відчини нам, то озвавшись, скаже вам: Не знаю вас, звідкіля ви;
26. тодї станете казати: Ми їли перед Тобою й пили, й по улицях наших навчав єси.
27. І скаже: Глаголю вам, що не знаю вас, звідкіля ви: уступіть ся від мене, всї, що робите неправду.
28. Там буде плач і скреготаннє зубів, як побачите Авраама, та Ісаака, та Якова і всїх пророків у царстві Божому, себе ж вигнаних геть.
29. І прийдуть од сходу й заходу, і від півночі й полудня, та й сядуть у царстві Божому:
30. І ось є останнї, що будуть перві, й перві, що будуть останнї.