21. Того часу зрадїв духом Ісус, і рече: Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недолїткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось перед Тобою.
22. Усе передане менї від Отця; і нїхто не знає, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.
23. І, обернувшись до учеників на самотї, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите:
24. глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотїли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.
25. І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічнє наслїджу?
26. Він же рече до него: В законї що написано? як читаєш?
27. Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.
28. Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш.
29. Він же, хотївши оправдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближнїй?
30. Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один ійшов з Єрусалиму в Ерихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, пійшли, зоставивши півмертвого.
31. Случаєм ійшов якийся священик дорогою тією, і, побачивши його, пройшов мимо.
32. Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.
33. Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся,