16. І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.
17. І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.
18. І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.
19. І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.
20. І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.
21. І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.
22. Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.
23. І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.
24. Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й таїлась пять місяцїв, говорячи:
25. Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.
26. Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,
27. до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.
28. І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою; благословенна єси між женами.
29. Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.
30. І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.